Роман Халілов: Роман з глиною

          Як кожен справжній художник сам себе художником Роман Халілов не вважає – просто вбирає з навколишнього світу інформацію і втілює її в глині. Любить працювати прямо в магазинчику кераміки де крізь вітрину магазину видно захопленого справою майстра. Майже завжди випадкові перехожі, зачаровані наготою образів що з’являються прямо на очах, зупиняються подивитися або заходять в магазин. 

Сама фактура шамоту – зернистого, непідвладного тонкому опрацюванні матеріалу, змушує створювати форму немов виокремивши її з єдиного монолітного об’єму. Подивившись галерею створених Художником образів, можна зрозуміти, відчути магічну силу пластичного мистецтва. 

Керамістом Романові допомогла стати сама доля. З дитинства, займався в студії ліпленням і малюванням, але тоді ще не знав, що мистецтво буде його майбутнім. Як більшість інших дітей закінчив школу, вступив до інституту. Після закінчення, працював економістом.

Але щось не давало спокою, примушуючи шукати себе. Познайомився з керамістами, спробував сам – вийшло. Тепер це справа його життя. 

Зазвичай ескізи не малюються, в процесі самої творчості виникає остаточний образ або з'являються нові ідеї. Ліпить майстер, прислухаючись до внутрішнього голосу, зрікаючись всього і забуваючи про все. Романові подобається сам процес творіння, бувало що випадково зустрівши свій твір довго дивувався: невже це зробив я?

Може саме через цю захопленість, своїм роботам не дає імен, залишаючи можливість глядачеві відкрити в них свій сенс.